Немає нічого кращого, ніж бути королем, правда? У короля в розпорядженні чудове обійстя, сила-силенна прислуги, власний гарем…Чого ще не вистачає для щастя? Все б то воно добре, але, виявляється, бути Сином Неба це не просто байдики бити та долі людей вирішувати. Абсолютна влада теж має свої недоліки.
Вставши з ліжка й натягнувши всі шати дев’яти драконів, імператор чекав на сніданок. Йому дозволялося їсти двічі на день: о 6.30 ранку та 12.30 опівдні. Решту дня імператор задовольнявся чаєм і закусками. Як не дивно, але в його величезному палаці не було їдальні. Їжею завідував Відділ імператорського домгосподарства. Саме він вирішував, що їстиме Син Неба. Сам імператор не мав права замовляти страви, адже отруїти його не складе труднощів тому, хто знає його смаки. Якщо імператор бажав поснідати з імператрицею чи наложницею, йому знову доводилося звертатися у Відділ домгосподарства за відповідним дозволом. Отож, у більшості випадків імператори снідали насамоті, не враховуючи євнухів, які знаходилися за ширмою та сварили Наставника Неба на Землі, якщо той пробував страву більш, ніж двічі. (Знову ж таки, улюблені страви!)
Переконуючись у відсутності отрути, кожну страву пробували двічі, перед тим, як подати на стіл. На дно кожної наносилася срібна стрічка, яка темнішала, якщо страва містила отруту. Стіл обставлявся дійсно по-королевськи — обід налічував більше, ніж дві сотні страв. Але слід пам’ятати, що страви були церемоніальними, й подавалися на стіл декілька днів поспіль.
Коли природа кликала Сина Неба всюдисущі євнухи приносили господарю платиновий горщик і декілька шматочків імперського туалетного паперу, привезеного за 1130 км з Ханчжоу. Серед усіх 8700 кімнат імператорського палацу не знашлося місця для жодної вбиральні. Сина Неба також не хвилювали запахи: у горщику містилося деревне вугілля, яке дозволяло забути про цю проблему.
Після тяжкого дня керування Піднебесною, Імператор відпочивав з однією зі своїх численних коханок, але й це, виявляється, не було так просто. Спочатку астрологи вивчали зірки та вирішували, яка з дам сьогодні підходить для амурного рандеву. Після цього євнухи заносили наложницю, обгорнуту у ковдру, в імператорські покої і передавали її в розпорядження господаря. Євнухи ховалися за ширмою і пересвідчувалися, що імператорське тіло знаходиться в безпеці.
Отож, наступного разу, коли вам стане зле, замовте собі вашу улюблену страву, прийміть гарячу ванну й насолодіться покоєм. І уявіть собі: навіть імператор позаздрив би вам.
Використані джерела:
David Litt. — The trials and tribulations of being a Chinese emperor// 北京生活指南/ 白康瑞，蒋锖编. – 北京：中国人口出版社，2009.1, — с.223.
Схожі записи:
