Традиційне житло народності Хакка
Фонетична система китайської мови (пекінського діалекту) нараховує 21 фонему, що може виступати в ролі ініціалі і 35 фонем, що може виступати в ролі фіналі [Мосенкіс, Синишин, Переверзєв 2008, с.81]. За органом артикуляції серед приголосних виділяють 4 губних – [b], [р], [m], [f], 4 альвеолярні – [n], [d], [t], [l], 3 палатальні – [j], [q], [x], 3 велярні – [g], [k], [h], 3 дентально-сибілянтні – [z], [c], [s] та 4 ретрофлексні – [zh], [ch], [sh], [r]. За способом утворення виділяють придихові – [p], [t], [k], [q], [c] [ch] та непридихові – [b], [d], [g], [j], [z], [zh]; 2 носових – [m], [n], 7 фрикативних, 5 з яких глухі – [f], [h], [x], [s], [sh] і 2 дзвінкі фрикативні – [l], [r].
У діалекті Хакка (загальна кількість мовців – 40 млн.), який належить до південнокитайських діалектів та поширений у провінціях Гуандун, Фуцзянь, Цзянсі, Хунань, Сичуань, Гуансі, а також на острові Тайвань [www.omniglot.com], виділяють наступні фонеми: 5 губних – [m], [b], [p], [f], [v], 4 альвеолярних – [d], [t], [n], [l] 3 дентально-сибілянтних – [z], [c], [s], 4 палатальні – [j], [q], [ngi], [x] та 4 велярні – [g], [k], [ng], [h]. За способом утворення виділяють 5 придихових – [p], [t], [k], [q], [c], 5 парних їм непридихових – [b], [d], [g], [j], [z], 3 носових – [m], [n], [ng] (алофон [ngi]), 5 фрикативних – [f], [h], [x], [s], [l], [v] [Алексахин 1987, с.17].
Таким чином, у діалекті Хакка, на відміну від пекінського, наявні губний [v], палатальний [ngi], велярний [ng], а також відсутні ретрофлексні фонеми [zh], [ch], [sh], [r].Як відомо, приголосна фонема [l] пекінського діалекту – латеральна змично-прохідна какумінальна. В діалекті Хакка [l] не є латеральною змично-прохідною, а є передньоязично-дентальною непридиховою приголосною [Алексахин 1987, с.17]. Таким чином, вона складає пару до придихової голосної [s] [Yang 1967, p. 107; Алексахин 1987,с.17]. У середньокитайської фонологічній системі ініціаль [l] – дентальна змична [Старостин 1989, с. 12]. У пізньодавньокитайській мові було дві латеральні ініціалі: [l] і [lh]. У фонетичних серіях ієрогліфів вони вільно чергуються один з одним. Досить часто в цих серіях також зустрічається глотизовані [s], [th] : [let] «тріщина» – [lhet] «ділити, розподіляти», [löuŋ] «дракон» – [lhung] «глухий» – [thöung] «обожнювати» – [saung] «швидко текти»; [lі] «дрібний чиновник» – [si] «чиновник-історик, запис»; [lim] «гай» – [sin] «ліс» [Старостин 1989, с. 192-193]. Відомо, що середньокитайська ініціаль [l] походить з давньокитайського вібранту [r], [lh] походить з [rh] відповідно [Старостин 1989, с. 192].Отже, як бачимо, в діалекті Хакка приголосна вібрантна [r] не представлена, але похідна від неї [l], яка парується з [s] все ще зберігає архаїчні риси переходу [r] в [l], чого зокрема не показує пекінський діалект, де явище переходу відбулося повністю. Відсутність какумінальності фонеми [l] в діалекті Хакка пояснюється, на думку Алєксахіна А. Н., принципом економії мовних зусиль, оскільки «передньоязиковість змичок легше сполучається з середньоязиковістю палаталізованих приголосних, аніж какумінальність» [Алексахин 1987, с. 17].
Представниця народності Хакка
Для середньокитайської мови зусиллями кількох поколінь авторів (Б. Карлгрен, С.Є. Яхонтов, С.А. Старостін та ін.) реконструйовано, зокрема, систему ініціальних приголосних із протиставленням трьох рядів – дзвінких непридихових, глухих і глухих придихових [Мосенкіс, Синишин, Переверзєв 2008, с.82; Старостин 1989, с.12-13].Для пекінського діалекту не є властивим звук [v], який, втім, є в діалекті Хакка. У пізньодавньокитайській мові існували сонорні лабіальні ініціалі — [w] [wh] [Старостин 1989, с. 136]. Для середньокитайської мови типовою є лише одна сонорна лабіальна [w]. Можна припустити, що саме вона відповідає губно-зубній [f] сучасного пекінського діалекту, в той час, коли в діалекті Хакка наявні два губні [f] та [v], які фіксують архаїчне явище на периферії ареалу поширення давньокитайської мови.Для діалекту Хакка не є характерними ретрофлексні звуки [zh], [ch], [sh], [r]. Звуки [zh], [ch], [sh] представлені у середньокитайській мові [Старостин 1989, с. 12-13], проте для системи ініціалей давньокитайської мови ці звуки не властиві [Старостин 1989, с. 135; Мосенкіс, Синишин, Переверзєв 2008, с.82]. Деякі рефлекси засвідчені в чергуваннях з медіальною [w]: [hw]-[j(w)]-[zh(w)] [Старостин 1989, с. 151]. Представленність ретрофлексних звуків [zh], [ch], [sh] у середньокитайській мові може свідчити про сильний іншомовний вплив на пізню давньокитайську мову та, безперечно, на раннє відділення діалекту Хакка, який зберігає архаїчні риси ранньої давньокитайської мови. Палатальній фонемі [ngi] та велярній [ng] також відповідає ініціаль [ng] давньокитайської мови [Старостин 1989, с. 135; Мосенкіс, Синишин, Переверзєв 2008, с.82]. Для середньокитайської мови Б. Карлгрен висуває ініціалі [n] та [ng]. Проте за більш детальним аналізом Лі Жуна [李荣 1952] між ними в цей період вже зникає й вони зводяться до альвеолярної [n] [Старостин 1989, с. 10], яка простежується в пекінському діалекті. Діалект Хакка зберігає два архаїчні варіанти цієї фонеми – [n] та [ng].
Отож, діалект Хакка в багатьох випадках зберігає архаїчні риси фонологічної системи ініціалей давньокитайської мови, які не фіксує пекінський діалект. Вивчення архаїчних фонетичних особливостей китайських діалектів у порівнянні з відомостями внутрішньої реконструкції та іншими свідченнями дасть можливість у майбутньому запропонувати цілісну комплексну модель основних змін і тенденцій, що діяли в китайській мові з доісторичного періоду, а, можливо, й навіть запропонувати прогноз розвитку мови на майбутнє.
Література:
Алексахин А.Н. Диалект Хакка (Китайский язык). – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1987. – 87 с.
Старостин С. А. Реконструкция древнекитайской фонологической системы. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1989. – 725 с.
Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І., Переверзєв Д.І. Питання фонетичної типології української, англійської, китайської, корейської та японської мов у контексті загальнотипологічних фонетичних явищ. – К.: Альфа друк, 2008. – 100 с.
Yang P.F. An Ethnolinguistic Survey of Hakka. Washington, 1967.
李荣。切韵音系—北京, 1952.
www.omniglot.com/language/hakka.php
фотографію узято з інтернет-джерела http://www.metrkv.ru/articles/index.xml?&articles_id=374863 і http://img2.allposters.com/images/LPIPOD/BN1652_1-FB.jpg відповідно.
Схожі записи:
