Бронзовий посуд епохи Шан
Як відомо, в сучасному китаєзнавстві існують гіпотези щодо культурного впливу Месопотамії [Маслов 2003, с. 56-57; Васильев 1976, с. 10-11; 313, 320; Богаевский 1925; Кашина 1975; Мосенкіс, Костанда 2008, с.12-13, 16 та ін.] на Китай. Існують також і гіпотези щодо напрямку цього культурного потоку – «по степному поясу Євразії з південноруських степів через Туркестан та Центральну Азію [цит. за Васильев 1976, с.54].
Дослідження останніх років також свідчать про міфологічні та обрядові паралелі. «У давньому Китаї, подібно до Іберійського півострова, Криту, Кавказу й Месопотамії, були «ігри з биками»» [цит. за Мосенкіс, Костанда 2008, с. 13]. Юань Ке описує ігри, що з’явилися за часів династії Хань, коли люди групами вдягали бичі роги й билися один з одним, «зображуючи, напевно, бій Чию з ворогами» [Юань Кэ 1987, с.104; а також Мосенкіс, Костанда 2008, с. 13]. (Пор. також борця з потопом Юя, образ якого співвідносять із рибою або риболюдиною [Рифтин 1987, с. 458] та порівнюють з месопотамським Енкі-Оаннеса-Кулулу [Мосенкіс, Костанда 2008, с.16].
За свідченнями істориків, неолітичної революції близькосхідного типу більше ніде не зафіксовано «хоча в південно-східному регіоні простежується аналогічний процес, але не в зерновому, а бульбоплодному варіанті» [цит. за Меликсетов 2002, с.10]. Особливо близьким до західного виявляється китайський неолітичний посуд та розпис на ньому [Васильев 1976, с. 54; Мосенкіс, Костанда 2008, с.4 ]. Пізньонеолітичний луншансько-луншаноїдний шар з «виготовленою на гончарному кругу керамікою – вже без будь-яких написів,…іноді з дуже тонкими стінками виник на базі Яншао, але явно під впливом ззовні» [цит. за Меликсетов 2002, с.11]. Це видно з появи гончарного круга (круг, як і колесо є «разовим винаходом кардинального характеру, що розповсюдився потім по всій ойкумені»), пшениці та інших близькосхідних за походженням нових сортів зерна й порід худоби (коза, вівця, корова) [Меликсетов 2002, с.11]. Порівняння окремих лексичних одиниць китайської та давніх мов трипільсько-балкансько-кавказького регіону (див. дослідження [Старостин 1989; Мосенкіс, Синишин, Переверзєв 2009]), можуть свідчити про культурної дифузії спорадичних комплексів на всій ойкумені від Месопотамії аж до Китаю.
У другій половині ХХ ст. видатний шумеролог Кіфішин А. Г., досліджуючи шумерську піктографію, показав, що в кінці ІV ст. до н.е. піктографічне письмо як система знаходилося в стані розпаду: з 38 тисяч знаків і варіацій використовувалося не більше 5 тисяч, «причому всі вони вийшли з 72 давніх гнізд-символів» [цит за Кифишин 1975, с. 62]. Дослідник відзначає подібне явище й у протоеламській мові та стверджує, що давньокитайській піктографії передувала писемність культури Намазга-Тепе (Середня Азія): окремі групи знаків у ній мають як шумерські, так і китайські відповідники [Кифишин 1975, с. 62]. Ні імпорт китайської піктографії чітко вказує одномоментність появи знаків на території Китаю. Кіфішин А.Г. пропонує шлях принесення: «В 2852 році до н.е. кочівники-арії вдерлися до Китаю з північного заходу й принесли туди цілком сформовану писемність [там само, с. 62].
Окрім розпису кераміки про єдність матеріальної та духовної культури Близького Сходу та Китаю також свідчить стандартна в головних своїх рисах практика поховання [Меликсетов 2002, с.10].
Дослідники зазначають, що без все тих же імпульсів ззовні, що прискорюють розвиток на базі простих виробів західної культури Ціцзя за декілька століть, що відділяють Ціцзя від Ерлітоу, така розвинута металургія виникнути просто не могла [Меликсетов 2002, с.14].
Варта окремого розгляду зброя шанців. Вона була оформлена в так званому «звіриному стилі» – зображеннями тварин у позі стрімкого ривку, широко розповсюдженого в зоні сибірських та євроазіатських степів. [Меликсетов 2002, с.15]
Іще важливішим видається аналіз знахідкок бойових колісниць з запрягами для коней при розкопках аньянських комплексів. Відомо, що ані колісниць, ані возів, ані просто коліс, за виключенням гончарного кругу китайський неоліт не знав. Це чітко вказує на імпорт з Близького Сходу [Меликсетов 2002, с.15], де, на відміну від Китаю, був і одомашнений кінь, і породи, придатні для колісниць, які не водилися й не водяться в степах Сибіру. Скоріш за все, коні були виведені на Близькому Сході мітаннійцями й хеттами, які винайшли бойові колісниці [Меликсетов 2002, с.15]. Втім, залишається загадкою, яким чином бойові колісниці індоєвропейського типу (не кажучи вже про коней) з’явилися в середній частині басейна Хуанхе, якщо прийняти до уваги, що слідів колісниць на схід від Алтаю знайдено не було [Меликсетов 2002, с.15].
Отже, цілком очевидно, що розвиток шанської урбаністичної цивілізації відбувався не ізольовано. Археологічні знахідки, спільні міфологічні, обрядові, лексичні та писемні паралелі є ніж більш, достатнім обґрунтуванням. В цьому контексті більш детального аналізу заслуговує лексика шумерської, протоеламської та давньокитайської мов на позначення домашніх тварин та зброї, термінів гончарства, металургії тощо.Поява бронзи в давності зазвичай ішла пліч-о-пліч з виникненням урбаністичної цивілізації, тобто з будівництвом міських центрів з храмами й палацами [Меликсетов 2002, с.11]. Комплекс культурних нововведень Ерлітоу-ерліган не обмежується лише будівлями палацового типу. Науковий інтерес представляє розвинута бронза цього періоду – добре оздоблений посуд, включаючи зброю з багатим орнаментом [Меликсетов 2001, с.14].
Література:
Богаевский Б.Л. Восток и Запад в их древнейших связях (По поводу новейших открытий в Индии) // Новый Восток. – 1925. – Кн. 12.
Васильев Л.С. Проблемы генезиса человека и его культуры в дояншаоском Китае // Ранняя этническая история народов Восточной Азии. – М., 1977.
История Китая; Учебник / Под редакцией А. В. Меликсетова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГУ, Из-во «Высшая школа», 2002. – 736 с.
Кашина Т.И. Неолитические памятники Китая и проблема западных корней культуры Яншао // Археология Северной и Центральной Азии. – Новосибирск, 1975.
Кифишин А. Г. Ветви одного дерева (Комментарий к статье Б. Перлова) \\ Техника молодежи. – М.:Издательство ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия», 1975 — №12. – с 62 – 63.
Маслов А.А. Китай: укрощение драконов. Духовные поиски и сакральный экстаз. – М.: Алетейя, 2003.—480 с.
Мосенкіс Ю.Л., Костанда І.О. Від Трипілля до Яншао. – К.:Альфа-друк, 2008. – 20с.
Мосенкіс Ю.Л., Синишин Р.І., Переверзєв Д.І. Трипільська державність і цивілізації Сходу: Від Трипілля до Китаю, Кореї та Японії. К.: Альфа друк, 2009. – 56 с.
Рифтин Б.Л. О китайской мифологии в связи с книгой профессора Юань Кэ // Юань Кэ. Мифы древнего Китая. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Наука, 1987. – с. 378-477.
Старостин С. А. Реконструкция древнекитайской фонологической системы. – М., 1989. – с.75.
Стрєлкова А. Ю. Трипілля та Яншао: символіка орнаментів кераміки // Культурологічні студії: Зб. наук. праць кафедри культурології та археології НаУКМА. – К., 1999. – С. 103-117.
Mänchen-Helfen O. Herakles in China // Archiv Orientalni. – 1935. – Vol. 7. – N ½.
Зображення взяті з “Большой Советской Энциклопедии” та en.wikipedia.org
Схожі записи:
- Порівняльний аналіз ініціалей пекінського діалекту китайської мови та діалекту Хакка
- Географічне положення та клімат Китаю
- Чи був Великий потоп у Китаї?
- Український лінгвіст Юрій Мосенкіс стверджує, що розшифрував відомий Фестський диск
- Що відбувається з китайською ієрогліфікою, коли на небо сходять десять сонць
