Ми б хотіли представити читачеві ще одну виставу з репертуару театру «Березіль» – «Диктатуру» І.Микитенка. Після горезвісного «Театрального диспуту», який відбувся у червні 1929 року і, фактично, засвідчив, що позиція Л.Курбаса, М.Куліша, М.Хвильового у мистецтві та літературі є неприйнятною для інших учасників, керівник «Березоля» погодився ставити п’єсу, текст і зміст якої аж ніяк не співпадали [...]

Дія твору “Мина Мазайло” розгортається довкола прагнень головного героя та його родини – змінити вульгарне прізвище «Мазало» на шлахетне «Мазенін». «Березіль» робить із «Мини Мазала» сильний спектакль, що його розмах і значення переростають рамки просто чергової прем’єри.

Не можна пристосовувати до нашої сучасности одну з тих вічних в лапках істин про театр, що повинен бути однаково зрозумілий і однаково приємний для всіх. Не повинен, бо не може… В наш переходовий час нема і не може бути стилю, на якому ми могли б стабілізуватись. Бо стиль наш – це динаміка становлення, це динаміка формальних тенденцій в мистецтві, що так само шукають свого завершення, своєї повності…

Ми не ставимо собі завдання перерахувати й охарактеризувати всі вистави «Березоля» у Києві та Харкові. Ми тільки можемо шкодувати тепер, що у 1920-1932 роках не було можливості фіксувати театральні вистави на плівках – кіно або телебачення могли б донести всі новаторські знахідки та акторські шедеври, що їми рясніли вистави Л.Курбаса.