Робота опублікована у збірці матеріалів конференції “Проблеми сходознавства в Україні” що пройшла у грудні 2008р. у ХНПУ ім. Г.Сковороди.

За даними багатьох опитувань, українські студенти називають писемні знаки (зокрема канджі) найважчою для опанування складовою японської мови.

Традиційна важкість вивчення канджі, на нашу думку, пов’язана з тим, що ці знаки мають ідеографічну природу та візуальну домінанту, в той час як в європейських фонетичних алфавітах звучання залишає написання на задньому плані. К.М. Тищенко у своїй праці «Метатеорія мовознавства» [3] цитує працю О.Р.Лурія, де пояснюється, що людський мозок використовує різні центри для запам’ятовування звукової та візуальної інформації. Таким чином, стверджуватимемо, що ми запам’ятовуємо слова в європейських мовах в інший спосіб, ніж японські слова з використанням канджі. Виходячи з цього, система вивчення канджі повинна бути здебільшого спрямованою на візуальне сприйняття.

Також необхідно зазначити, що у 1885р. Германн Еббінгауз видав працю «Пам’ять: внесок в експериментальну психологію», де він експериментальним шляхом дослідив механізми роботи людської пам’яті. В конденсованому вигляді, його дослідження можна представити наступним графіками:

рис.1 – «криві забування», відношення часу до запам’ятовування, якості запам’ятовування до кількості повторень

З наведеного вище графіку можна зробити кілька узагальнень зробити кілька висновків:

1. швидкість та якість запам’ятовування матеріалу, а також утримання його в довгостроковій пам’яті, пропорційні до структурованості матеріалу. Це підтримує гіпотезу мнемотехніків про те, що людина запам’ятовує в першу чергу не знаки, а зв’язки між ними.
2. повторення матеріалу не лише пересуває криву забування наверх, а й робить її пологішою.
3. Аудіальний та графічний матеріал запам’ятовуються автономно один від одного.

Чи існує така система, яка б враховувала всі ці особливості вивчення канджі, і підвищла ефективність вивчення канджі і таким чином мови взагалі?

У підтримку вже цитованої тези Г. Еббінгауза про те, що для кращого запам’ятовування матеріалу потрібне структуроване його повторення, вважаємо за потрібне використати у нашій системі метод інтервального повторення (МІП) (сторінка англійською), про який говорив іще сам Еббінгауз. Ефект інтервального повторення вивчається в світі вже понад 30 років [6], і однією ж з найактивніших сфер використання цього ефекту на сьогодні є реклама [7].

Суть цього методу полягає в тому, що матеріал пропонується учневі для повторення із інтервалами, довжина яких прямо пропорційна якості утримання цього матеріалу в пам’яті учня. Таким чином, за використання МІП одиниця навчального матеріалу (в нашому випадку ієрогліф) повторюватиметься частіше, якщо учень погано його засвоїв, і все рідше по мірі того, як ця одиниця запам’ятовується краще.

Цей метод вважаємо оптимальнішим, ніж звичайне повторення через економію часу та зусиль учня. Розглянемо ж шляхи реалізації цього методу, а саме за допомогою карток та програмного забезпечення.

Карткова реалізація методу інтервального повторення система була запропонована С. Ляйтнером [4, 61]. Вона полягає в тому, що одиниці матеріалу розміщуються на двосторонніх картках за принципом: перша сторона – запитання; друга сторона – відповідь.

Картки розподіляються у певну кількість груп від найлегших до найважчих для учня. Учень проглядає картки, дивлячись на запитання і намагаючись на нього відповісти. При правильній відповіді картка переміщується в «легшу» групу, а у випадку помилки або неможливості відповісти – до «важчої». При цьому картки з «важчої» групи проглядаються частіше (кілька разів на день), що забезпечує процес вивчення. Відоміші ж повторюються рідше (раз на день, на три дні, на тиждень, місяць); це – боротьба із забуванням, яке неминуче слідує на думку Ляйтнера [4, 47] та Еббінгауза [1]. Унаочнити цю систему можна наступним малюнком:

рис. 2. Реалізація методу інтервального повторення за допомогою карток

У 1985р польський дослідник Пьотр Возняк (сторінка англійською) написав програму SuperMemo, яка реалізовувала вищеописаний метод програмним шляхом. На жаль, програма SuperMemo є комерційною, але існує її вільний аналог, Anki (сторінка англійською, опис програми російською мовою тут). Ми пропонуємо використовувати її в якості програмної реалізації МІП.

З іще однією цікавою реалізацією такого підходу до вивчення канджі можна ознайомитися на сайті Reviewing the Kanji. Творці цього сайту поєднали метод інтервального повторення із асоціативним методом Дж. Хайсіга [8] (сторінка англійською).

На нашу думку, вищеописані методи вивчення ідеографічних знаків японської мови (канджі) є одними з найбільш перспективних, та при правильному використанні можуть істотно підвищити швидкість та якість запам’ятовування цих знаків, долаючи одну з найбільш складних для учнів ділянок вивчення японської мови.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Hermann Ebbinghaus. Memory: A Contribution to Experimental Psychology . 1885.
2. L. Mark Carrier and Harold Pashler. Attentional Limits in Memory Retrieval // Journal of Experimental Psychology: Learning, Memory, and Cognition. University of California, San Diego, 1995, pp 1339-1348
3. К.М. Тищенко. Метатеорія мовознавства. К., Основи, 2004. 300 с.
4. Sebastian Leitner. So lernt man lernen. Der Weg zum Erfolg. Herder, Freiburg, 2003. 317 p.
5. P.A.Wozniak. Optimization of learning. Master’s Thesis, University of Technology in Poznan, 1990
6. Whitten, W. B. & Bjork, R. A. (1977). Learning from tests: Effects of spacing. Journal of Verbal Learning & Verbal Behavior, 16, 465-478.
7. Appleton-Knapp, S. L., Bjork, R. A., & Wickens, T. D. (2005). Examining the spacing effect in advertising: Encoding variability, retrieval processes, and their interaction. Journal of Consumer Research, 32(2), 266-276.
8. James W. Heisig. Remembering the Kanji. Japan Publications Trading co. Tokyo, 2001. Vol. 1. 522 p.

Схожі записи:

1. Вчимо дієслова!
2. Лінгвістичний годинник
3. Тест з японської мови 日本語能力試験